Донорство – форма благодійності, що здійснюється безоплатно, добровільно, безкорисливо та усвідомлено фізичними особами, що виражається через особисте давання крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях або через пересадку власного анатомічного матеріалу реципієнту, ґрунтується на принципах законності, гуманності, гласності, рівності, виходить за межі сімейних, дружніх, сусідських відносин та здійснюється для досягнення суспільно-значимих цілей.

О. Марченко відносить до форм благодійної діяльності донорство, однак не розкриває його особливостей та не обґрунтовує такий висновок. Цю позицію слід підтримати, проте частково.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 р. донорство крові та її компонентів – добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях. Донор самостійно визначає, безоплатно чи з оплатою буде здійснено давання крові та (або) її компонентів. Донор має право на особливі пільги та на додаткові пільги, що надаються донорам у зв'язку з систематичним безоплатним здаванням крові та її компонентів.

Донорство є благодійництвом як несистемна приватна акція з надання допомоги із боку фізичної особи, однак лише у тому випадку, якщо донор здійснює давання крові та (або) її компонентів безоплатно. Також необхідно врахувати ознаку виходу такої діяльності за межі сімейних, дружніх, сусідських відносин.

Донорство також передбачено Законом України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16.07.1999 р. У статті 1 зазначено, що донор – особа, у якої за життя або після її смерті взято анатомічні матеріали для трансплантації або для виготовлення біоімплантатів. При цьому трансплантація – це спеціальний метод лікування, що полягає у пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у тварини. Таке донорство завжди здійснюється безоплатно. Стаття 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» закріплює положення, згідно з яким укладення угод, які передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється і слугує гарантією дотримання цього міжнародно-правового стандарту в національному законодавстві.

Однак особливістю даного виду донорства є те, що взяття гомотрансплантанта (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Це означає, що благодійність при трансплантації виявляється лише у випадку, якщо це стосується взяття анатомічних матеріалів, здатних до регенерації у особи, яка не є близьким родичем реципієнта та відповідає всім умовам можливої трансплантації.