Арбітраж – це один із способів врегулювання спорів та суперечок. Арбітраж являє собою незалежну приватну інстанцію, яку називають арбітражний суд. Зазвичай при розгляді справи у арбітражному суді у складі суду знаходиться один або троє арбітражних суддів. Таких суддів називають арбітрами. Основна ціль розгляду справи в арбітражному суді полягає в швидкому, беззаперечному врегулюванні спору шляхом застосування норм діючого законодавства, на яке сторони процесу зробили посилання у своєму договорі. Особливістю арбітражу є те, що його рішення не підлягає оскарженню – воно є остаточним та обов’язковим для сторін процесу. Оскаржити арбітражне рішення можна лише у виключному випадку, а саме у разі недійсності домовленості сторін про вирішення спору в порядку арбітражу.

Варто відзначити, що є такі форми арбітражу:

1) Арбітраж, який діє на постійній основі – така форма арбітражу називається інституційною.

2) Арбітраж, який створюється для вирішення конкретного спору - така форма арбітражу називається ad hoc.

Перевагами арбітражу є:

1) Конфіденційність – слухання є закритими для ЗМІ та громадськості.

2) Вільний вибір суддів – сторони самостійно вибирають арбітрів, основна вимога до яких - незалежність та неупередженість.

3) Швидкість – спори у арбітражі розглядаються швидше, ніж у звичайному суді, адже тут відсутні апеляційна та касаційна інстанції.

Недоліком арбітражної процедури можна назвати вартість. Арбітражний розгляд справ є досить дорогим, адже для арбітражного розгляду справи стягується: реєстраційний збір, арбітражний збір, додаткові витрати арбітражного провадження. Окрім того, розгляд справи супроводжується за участі перекладачів, яким необхідно забезпечити всі умови. Варто відзначити, що окрім чітко встановлених сум стягується також певний відсоток від суми позову.