Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення і повідомляється таке.

Ваша ситуація вирішується 2-ма способами. Все залежить від того, за ким суд залишив дитину при винесенні рішення про розлучення. Якщо в рішенні суду не вказано, що після розлучення дитина залишається з Вами, необхідно діяти відповідно до нижческазаного. Питання визначення місця проживання малолітніх і неповнолітніх регулюється ст. 29 Цивільного кодексу України.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким дитина проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким дитина проживає. Ця норма є імперативною, тобто дитина, яка не досягла 10 років може бути зареєстрована тільки з батьками або з одним із батьків.

Статтею 161 Сімейного кодексу визначається, в якому порядку здійснюється вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування. При вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаних із захистом прав дитини» визначено процедуру вирішення спору щодо місця проживання дитини.

Для вирішення спору, який виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності) , копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (при наявності).

У разі, якщо батьки дитини проживають в межах різних адміністративно-територіальних одиниць (областях), той з батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається в службу у справах дітей за місцем проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов і складання акту обстеження умов проживання.

Зазначений акт передається заявником в службу у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

При вирішенні питання про визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання дитини не може бути визначено з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини та подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Виходячи з перерахованого вище, у Вас є 2 способи вирішення питання:

- звернення і позовною заявою до суду про визначення місця проживання дитини;

- звернення з заявами до органу опіки та в службу у справах дітей.

Якщо в судовому порядку визначено, що дитина повинна жити з Вами, необхідно діяти відповідно до нижческазаного.

Статтею 162 Сімейного Кодексу України визначено правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини.

Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно прийняти рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створює реальну небезпеку для її життя і здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким дитина проживала.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить його інтересам.

У виняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров'я, орган опіки та піклування або прокурор мають право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після винесення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

При наявності обставин і «можливостей», слід скористатися таким методом, що посприяє пресингу на батька.

Виходячи з перерахованого вище у Вас є 2 способи вирішення питання:

- звернення і позовною заявою до суду про відбирання дитини;

- звернення з заявами до органу опіки та в службу у справах дітей.